Залізничний міст у Генічеську

Залізничний міст у Генічеську 

  Старий залізничний міст, що став за свою більш ніж 100-річну історію свідком багатьох історичних подій. Він відчував не лише свіжі бризи Азова, а й холодну ранкову димку над водою Дніпра. Успівши побувати в кількох різних країнах, цей шедевр і плід інженерної думки Фрідріха Рота залишився на постійне місце проживання в нашому місті.

 Історія народження

  Ще до початку Першої світової війни австрійська фірма «Вагнер Біро» прийняла розробку цієї конструкції. Надалі швидка система з наведення залізничних мостів замість дерев'яних отримала назву «Рот-Вагнер». Конкретно наш міст, що складається з двох секцій, з'явився тут у 1951 році та був демонтований на ст. Орша (Білорусь), куди раніше був привезений з Європи після війни. Аналогічні конструкції австрійської фірми помічені у м. Тчев, м. Бердянськ та інших. Раніше він був частиною залізничної гілки Валок-Генічеськ (через Генгірку та Щасливцеве до Стрілкового), яка була зруйнована під час сильного шторму в 1971 році. Зараз про це нагадують лише нечисленні залишки залізничного полотна.

 Чим цікавий?

  Можливо, чимало туристів запитують: що такого особливого в старому, іржавому мосту? Окрім того, що він є історично цінною архітектурною спорудою, міст посідає особливе місце в пам'яті та серцях місцевих жителів. По суті, він є історичною пам'яткою минулих епох і сакральним місцем для генічан. Дуже у багатьох дитячі та юнацькі спогади пов'язані з цим місцем. Звісно, у кожного покоління вони свої. Одні застали його ще в ті часи, коли в протоці стояли кригорізи, і на паровозі можна було вирушити у захопливу подорож на Арабатську Стрілку.

 Улюбленець поколінь

Особливою хоробрістю та відчаєм відрізнялися деякі пасажири, які примудрялися стрибнути у воду з поїзда, що проходив цією ділянкою. Стрибки у воду та міст нерозривно пов'язані. Особливим шиком у місцевих вважалося стрибнути з самого верху, «затокою», якомога ближче до баркаса, що проходив повз. Бували випадки, коли не дуже вдалі стрибуни помилялися й приземлялися не у воду, а на плавзасіб, викликаючи гнів його власників. Стрибали й з кригорізів, але саме стрибки з моста вимагали певних навичок, техніки та рішучості. На щастя, цьому сприяла достатня глибина, і пірнальник, входжучи у воду, не ризикував врізатися в дно.

  Інші запам'ятали наш міст у ті часи, коли на пляжі біля нього готували найсмачніші у світі чебуреки. Чому найсмачніші? Та тому що не може бути нічого смачнішого для зголоднілої на морі людини, ніж гарячий, ситний та ароматний чебурек.

Риболовля

  У всі часи міст справедливо асоціювався з риболовлею — на вудочку або на «павука». Спіймати тут можна було бичка, журалку, пеленгаса, оселедець, саргана, креветку, хамсу. Скільки людей зустрічали світанок у очікуванні першого клювання! А кількість утеряних риболовних снастей, гачків та грузил не піддається обчисленню. Найцікавіше, що загублене іноді виловлювали інші рибалки.

 Локація для фотосесій

  Окрім історичних та ностальгічних спогадів, міст є об'єктом фотопаломництва. Вже традиційно 90% весільних фотосесій включають обов'язковий пункт — фото в цій локації. Та й суто естетично тут дійсно гарні види, милуватися якими буде приємно не лише місцевим жителям.

 Загалом

  Якщо підсумувати, то Генічеський залізничний міст має дуже цікаву та багату історію, становить культурну й історичну цінність та є потенційно перспективним і цікавим екскурсійним об'єктом. З урахуванням оригінальності конструкції, естетичності й вдалого розташування в ландшафті протоки, він може бути цікавим як пам'ятний арт-об'єкт для туристичних фотографій. Крім того, беручи до уваги створені нещодавно бренд, логотип і слоган курортного Генічеська… Чому ж, як не цьому мосту, бути його символом? Візуально він більш ніж підходить для цього.

Потребує уваги

  Звісно, є й невелика ложка дьогтю. На сьогодні міст перебуває в не дуже гарному стані. Дорожнє полотно потребує капітального ремонту, пішохідні стежки потрібно відновлювати з нуля, і не завадило б запросити відповідних фахівців для комплексної діагностики всієї конструкції. Над освітленням теж варто було б подумати. Якщо звернути увагу на аналогічні конструкції в інших містах і країнах, можна побачити як мінімум приклад того, що має бути у нас.

  Ну а поки ми сприймаємо та любимо його таким, яким він є. Навіть зараз він чудово виглядає, незважаючи на свій поважний вік, і здатен завойовувати серця наших туристів. А серця місцевих жителів… серця генічан він і так давним-давно завоював.