Легенда Гліцеринового озера

Легенда гліцеринового озера

Переказ свідчить, що у скіфського царя Скопасиса була донька, яку звали Аргаса. З ранніх років вона жила у палаці на березі Меотиди, поруч із храмом Апі, про підземні лабіринти якого ходили легенди. Причиною тому було пророцтво, яке Скопасису повідомила Піфія задовго до народження доньки. У пророцтві йшлося про те, що його донька може згоріти, якщо довго перебуватиме під променями сонця. Тому одразу після народження цар відвіз дівчину до палацу, де її вихованням займалися жерці Апі, і більшу частину часу вона проводила під землею, виходячи на поверхню лише на світанку, коли Еос тільки починала освітлювати земну поверхню м'яким світлом, або наприкінці дня, коли сонце практично ховалося за горизонт. Аргаса росла і до свого повноліття перетворилася на справжню красуню. Багато відвідувачів храму розповідали про її неземну вроду, з якою мало хто міг зрівнятися серед смертних.

Одного разу грецький цар Кіаксар відправив своє посольство в землі Скопасиса, поставивши на чолі свого сина Санатріса. Це був старший із трьох синів царя, а його матір'ю була безсмертна Афродита, яка здавна опікувалася землями, якими правив батько Кіаксара — Фраорт. Під час морського походу корабель Кіаксара потрапив у шторм, і єдиним вижившим виявився молодий цар, якого, знесиленого від боротьби зі стихією, прибило до берега, де його й знайшла Афродита. Перенісши моряка до свого храму в Кніді, де того, хто пережив корабельну аварію, вихажували служительки святилища, богиня побачила Кіаксара — він був настільки гарним собою, що вона не встояла і розділила з ним ложе. Після народження сина Афродита віддала його на виховання батькові, пообіцявши наглядати за ним.

Швидко змужнівши, Санатріс перевершував своїх однолітків за силою та спритністю, ставши вмілим воїном, а завдяки успадкованій від батьків вроді славився завидною парою для одруження. Посольству Кіаксара організували дуже теплий прийом, і Скопасис влаштував триденний бенкет із змаганнями зі стрільби з лука. Скіфський правитель вважався найкращим із воїнів свого царства в цьому військовому мистецтві, і багато хто порівнював його з легендарним Таргітаем, який був прародителем народу. Змагання тривали цілий день, учасники вибували, і залишилося двоє рівних воїнів: молодий Санатріс та досвідчений Скопасиis. Зрештою досвід і виучка взяли гору над завзяттям та напором — переможцем став володар берегів Меотиди, щоправда, перемогу не можна було назвати легкою.

На зорі було вирішено вирушити на полювання, яке виявилося дуже вдалим і багатим на здобич. Глава скіфського народу визнав успішне проведення переговорів не інакше як благоволінням богині-покровительки і вирішив принести Апаті багаті жертви.

Вирушити до храму для віддання почестей Скопасис запросив і Санатріса. Під час церемонії служіння предводитель грецького посольства побачив прекрасну Аргасу і весь решту часу не зводив з неї очей. Наступного дня Санатріс під приводом полювання вирушив до храму, але не побачив у ньому чарівної жриці. Коли юнак почав розпитувати місцевого провідника, то з подивом дізнався, що дівчина, яка йому сподобалася, — ніхто інша, як рідна донька царя скіфів, яка не залишає храм і не виходить при світлі дня.

Отримавши ці відомості, юнак увечері пробрався в сад біля святилища, щоб ще раз побачити скіфську красуню, яка в цей час зазвичай любила прогулюватися берегом біля маяка. Побачивши самотню фігурку на березі, Санатріс поспішив до дівчини, яка так його хвилювала. Слід зазначити, що ще під час служіння донька царя помітила прекрасного юнака, який супроводжував батька, але тоді не подала виду. Молоді люди сподобалися одне одному, і немає нічого дивного в тому, що юна принцеса погодилася зустрітися з шанувальником наступного дня на світанку.

Із першими проблисками зорі грецький принц чекав на кохану біля величнішої споруди маяка. Аргаса до цього ніколи не порушувала заборон, до яких звикла з дитинства, тому згубила лік часу і проґавила момент, коли потрібно було повертатися. А на небо тим часом збирався на своїй колісниці Геліос, заливаючи яскравим світлом навколишній простір. Щойно перші промені сонця потрапили на шкіру дівчини, вона відчула сильний біль і буквально оповилася полум'ям на очах Санатріса. Герой не розгубився і, накривши красуню своїм плащем, на руках відніс до храму. Аргаса залишилася жива, але її колись прекрасна шкіра була знівечена опіками, а краса — безнадійно зіпсована.

Скопасис, дізнавшись про те, що сталося, був дуже розчарований і розлючений на юнака. Навіть прохання руки і серця його доньки не пом'якшило серце батька, адже він так довго берег свою єдину дитину зовсім не для того, щоб в один момент вона згоріла з вини молодого наглеця. Але донька сказала йому, що кохає Санатріса, а цар був хоч і суворий, та в міру, до того ж відхідливий. Верховна жриця Апаті порадила Скопасису погодитися і віддати Аргасу за дружину принцові, але за умови, що він знайде спосіб повернути її красу та зняти прокляття Геліоса, сказавши, що зцілити дівчину здатна лише вода зі священних джерел Афродити. Вода з цього джерела мала чудодійні властивості, лікувала багато хвороб і особливо сприятливо впливала на шкіру. Біля джерела знаходилась купальня, і сама богиня частенько любила поніжитися в її прохолоді.

Времени залишалося не так багато, а дівчині ставало все гірше. Санатріс розумів, що не встигне привезти воду з джерела, яке знаходилося на Кіпрі, як і не зможе відвезти туди принцесу. Оскаржений юнак у відчаї воззвав до своєї матері, і вона відгукнулася на заклик. Дізнавшись про проблему коханого сина, Афродита відповіла, що може допомогти, але для повного зцілення Аргасі потрібно буде сім днів і ночей купатися у цій воді. Перенести ж джерело богиня не може, оскільки земні надра їй не підвладні, але пообіцяла звернутися з проханням до Апаті. Богиня землі відповіла, що відкрити надра для того, щоб джерело Афродити з'явилося на березі Меотиди, їй до снаги, але поставила одну умову: Аргаса після зцілення повинна назавжди залишитися жрицею в храмі Апаті, присвятивши все життя служінню богині.

Горю Санатріса не було меж, коли Афродита розповіла йому про умови угоди, але почуття до скіфської принцеси були настільки сильними, що він вирішив піти на цю жертву, і тієї ж ночі його корабель поплив на батьківщину. А вранці на відстані трохи більше одного плетру від храму Апаті, прямо на узбережжі, з'явилося джерело з чудодійною водою.

Як і обіцяла Афродита, після купань протягом зазначеного часу до Аргаси не лише повернулася колишня краса, а й зникла вразливість перед сонячними променями. А біля джерела Скопасиis на знак вдячності здвигнув святилище на честь Афродити, або як пізніше її називали — Уранія. Вода джерела користувалася великою популярністю, особливо у місцевих красунь: після прийняття ванн шкіра ставала неймовірно м'якою, майже як у немовляти.

А Аргаса полюбила прогулюватися, тепер уже під променями сонця, уздовж узбережжя Меотиди, біля величнішої споруди величезного маяка.