Поцілунки хвиль Азова на Бердянській косі
Чому хвилі біля Бердянської коси іноді поводяться незвично? Матеріал пояснює, на що звертати увагу біля води та чому морська поверхня не завжди розповідає всю історію
ПІДСТУПНІ ПОЦІЛУНКИ АЗОВА.
Так хвилі цілуються на Бердянській косі.
Місце, де зустрічаються хвилі відкритого моря та Бердянської затоки. Хвилі міряються силою, а створюється враження, що вони цілуються. Хвилі, наперекір свіжому вітру, зустрічаються на напівзатопленому краї коси, ніжно торкаються одна одної, ніби цілуються, і перетворюються на стоячу хвилю, утворюючи бризки та піну морську. Хвилям глибоко байдуже, звідки й куди дмуть вітри, хвилі рухаються тільки за їм єдиним відомими законами. Від надлишку почуттів хвилі розбивають одна одну на бризки, що виблискують у променях ніжного й пекучого сонця, на сотні сяючих водяних іскор. І тільки піна морська нагадує про те, що поцілунки були.
Заворожливе видовище так званих сейш – одного з видів коливань рівня води у водоймі. Якщо бути точним, сейшами називають стоячі хвилі, що виникають у замкнутих або частково замкнутих водоймах.
Виникають вони під впливом зовнішніх сил — атмосферного тиску, вітру, сейсмічних явищ. Ще в 1890 році цей термін увів швейцарський учений Франсуа-Альфонс Форель, який досліджував Женевське озеро.
Майже у всіх азовських кіс закінчення нагадують «кудлаті хвости» із загнутими кінцями, схожими на гачки. Ці «гачки» називають дзендзиками (етимологія слова не з'ясована). Цілком можливий його зв'язок із – "дзендзелик" - полум'я ґніта, або рослина золототисячник (із яскраво-жовтим суцвіттям) - дзендзелія. Коли дізнався, що є люди з прізвищем Дзендзик, згадав зауваження А.П.Чехова: «Не існує у світі назви речі, яка б не стала прізвищем єврея». (Не дослівно, з пам'яті).
Дзендзики – свого роду теж коси від кінців великих кіс, які часто мають непостійну форму та місце розташування. Вони змінюються і переміщуються залежно від сезонних вітрів та морських течій. Чому так часто на цих місцях гинуть люди, яку небезпеку вони в собі приховують? У цих місцях присутні підступні морські течії, водоверті, хиткі піски та цунамі з висотою хвилі до трьох метрів. Мимоволі насторожує відсутність людей, які купаються в морі з східного боку Верхової (на знімку ліворуч, і колір води насиченіший). Найбільш небезпечними вважаються «хвости» Білосарайської, Бердянської та Довгої піщаних кіс. У цьому місці відчуваєш негативну енергію природи, і зникає бажання купатися в морі, згадуються вірші: «як метелик, я на вогонь лечу, і вогняність цілую!».
Такого буйства стоячих хвиль (сейші) неподалік від Кирилівки (Азовське море), на Верховій, я не спостерігав.