Асканія-Нова – справжня степова перлина

Асканія-Нова – справжня степова перлина у намисті пам’яток України.

  Продовжуючи серію матеріалів про цікаві місця та значущі пам’ятки Херсонщини й України, не можна не згадати одне зі справжніх чудес, створених руками людини – біосферний заповідник Асканія-Нова. Це неповторне місце по праву вважають справжньою перлиною, і не дивно, що кожній пам’ятці ми даємо таку характеристику – адже дивовижних місць в Україні багато, і всі вони разом складаються в унікальне намисто, яке витонченою прикрасою лягає на мапу країни.

  Якщо говорити відверто, то Асканія-Нова відома багатьом людям як усередині країни, так і далеко за її межами, але… загальна інформація не завжди достеменно передає всю чарівність цього місця, а відверто банальні екскурсії, відомі багатьом ще зі шкільних років, не передають його унікальності. Ми не претендуємо на роль експертів, та все одно спробуємо передати вам своє бачення цього питання.

Трохи історії та загальної інформації

  Свій початок історія заповідника бере з 1828 р., коли за досить невеликі кошти німецький герцог Фердинанд Фрідріх Ангальт-Кетенський з династії Асканіїв придбав 42,3 десятини землі для створення вівчарської колонії герцогства Ангальт-Кетен. Трохи пізніше з’явився хутір, якому дали назву Асканія. Тут намагалися розводити тонкорунних овець-мериносів, але успішним підприємство не стало і згодом його купив німецький колоніст Фейн, який пізніше родичався з поміщиком Фальцем. Фальц-Фейни поступово збільшували площу земельних володінь і невдовзі здобули славу найуспішніших вівчарів півдня України. На той час маєток мав близько 200 постійних найманих робітників, у 1831 році відкрили школу. Тоді господарство було дуже відомим, але перетворюватися на заповідник Асканія-Нова почала у 1874 р. за ініціативи Фрідріха Фальц-Фейна, який з дитинства захоплювався біологією та цікавився збереженням рідкісних тварин. Завдяки захопленню 11-річного хлопця, якому ще тоді будували загони для утримання тварин, у 1887 році було закладено ботанічний сад. І вже у 1898 році Фальц-Фейн оголосив про створення заповідника. Після революції у 1919 р. декретами ради РНК УРСР Асканія-Нова була оголошена народним заповідним парком, а трохи пізніше – Державним степовим парком. За весь час свого існування заповідник переживав різні часи. Парк першим у світі отримав чистокровних коней Пржевальського, які настільки успішно розмножувалися, що пізніше невелике стадо було відправлене в пустелю Гобі для відновлення популяції. Під час німецької окупації в період Другої світової війни Асканія-Нова була майже знищена, але згодом відновилася і перетворилася на той сучасний заповідник, яким ми бачимо його зараз.

Чим цікавий для туристів?

  В Україні достатньо біосферних заповідників, і всі вони по-своєму унікальні й заслуговують на увагу, але тільки Асканія-Нова містить на своїй території дійсно унікальну колекцію рідкісних тварин, птахів і рослин. Головною «фішкою» парку є первозданний степ, у якому на вільному випасі живе багато копитних, деякі з яких нехарактерні не лише для нашої країни, а й для Євразійського континенту. Це унікальний куточок дикої природи, в якому співіснують африканські антилопи, зебри та бізони. Але все це давно відомо і ні для кого не є таємницею. Проте щоб побачити всю красу й пройнятися атмосферою Асканії-Нови, недостатньо приїхати на стандартну екскурсію, адже там ви зможете побачити лише деяких тварин і птахів у зоопарку та відвідати ботанічний сад. Справжній захоплення у вас викличе сафарі, де можна буде побачити стада у природному середовищі та відчути всю чарівність безкрайніх просторів Українського степу. Саме там ви зможете наживо побачити ті фантастичні пейзажі, які нам так відомі з рекламних проспектів та книжок. Хоча заради справедливості варто зазначити, що заповідник зачаровує з першого погляду, щойно ви потрапляєте на його територію.

Підсумки

  Біосферний заповідник Асканія-Нова є унікальним у своєму роді й недарма входить до переліку 7 природних чудес України. Парк постійно розвивається, і, можливо, у майбутньому його екскурсійний потенціал буде краще розкритий з урахуванням розвитку сучасних технологій. Якщо для вас це буде перший візит, то незабутні враження гарантовані як для дорослих, так і для дітлахів. Також не буде зайвим ознайомитися з історією заповідника – бодай для усвідомлення масштабів роботи, яка ведеться вже друге століття поспіль, і розуміння, що цілеспрямованість, наполегливість та прагнення досягти своєї мети можуть створити справжню перлину посеред степу. Це наше національне надбання і гордість, якою можна і треба пишатися.

  Дістатися заповідника можна як власним транспортом, так і у складі екскурсійних груп із Генічеська, Кирилівки, Генічеської Гірки, Щасливцевого, Стрілкового, Скадовська, Залізного Порту та Лазурного. Основною перешкодою є, на жаль, вкрай погані дороги, які відлякують багатьох водіїв. Але це дійсно варте того, щоб витратити трохи свого часу, тим паче що після відвідування ви не вважатимете цей час втраченим даремно.