Перший архітектор Генічеська
Ірина Здоровцова
17564
Хто вплинув на архітектурний вигляд Генічеська? Знайомство з біографією Аркадія Савинича відкриває людський вимір історії міста та допомагає по-новому подивитися на його забудову
Аркадій Йосипович Савинич – перший архітектор Генічеська.
Маю честь відрекомендуватися, Аркадій Йосипович Савинич – перший архітектор Генічеська.
На продовження теми про збереження історичного вигляду та охорону культурних пам'яток Генічеська. На відміну від того ж Бердянська, у нашому місті немає не лише переліку історичних об'єктів, що охороняються на регіональному рівні, а й самого поняття історичного центру міста. Питання існування історичної архітектурної спадщини в Генічеську ніколи на моїй пам'яті не порушувалося. А якщо немає пам'яток, то й зберігати/охороняти нічого. Тому й знищуються у нас бездумно та безжально арка Калімбета, а також інші будівлі та архітектурні форми дореволюційної споруди. Тому й будуються у самому центрі потворні МАФи, а будь-який власник старовинної будівлі має повне право ліпити на неї й з неї все, що йому заманеться. Скажемо прямо, не настільки багате архітектурне надбання Генічеська, щоб розкидатися ним.
Ще кілька років тому в Адресних календарях Таврійської губернії я виявила ім'я губернського архітектора, а згодом і архітектора Генічеська Аркадія Йосиповича Савинича. Цього року я приступила до роботи з архівними документами, що проливають світло на особистість та долю першого міського архітектора. Чим більше я дізнаюся про Савинича, тим сумніше стає від того, що в інших містах будівлі, зведені за його проєктами, охороняються законом, а у нас навіть ніхто не знає, що саме він проєктував і будував.
До кінця 19 століття Генічеськ являв собою невелике село, що суцільно складалося з хат-мазанок. Центром, осередком усього життя та єдиними значущими спорудами були собор і двоповерхова контора Соляного правління з митницею.
З пояснювальної записки інженер-полковника П.А.Самойлова, автора проєкту Генічеського маяка, до кошторису на будівництво маяка у 1873 році: «Містечко Генічеськ є нічим іншим як невелика деревенька, у якій немає навіть волосного правління…
Місцеві будівлі всі з глини, перемішаної з гноєм, дахи земляні. При такій системі більшість будинків під час дощів сильно страждає і вони вельми часто розвалюються.
Повна відсутність будівельної техніки є причиною того, що в Генічеську немає майстрових.
У Генічеську немає жодних будівельних матеріалів, крім глини та піску, та й той останній черепашкової властивості і вимагає просіювання.
Простих чорноробочих також важко мати за наймом, тому що з незначної кількості жителів кожен зайнятий у своєму хлібному господарстві або перебуває на рибних промислах, що оточують Генічеськ, отримуючи хорошу платню і за довгостроковим контрактом».
Вирішальним фактором для розвитку міста стало будівництво гілки, що з'єднувала Генічеськ із Лозово-Севастопольською залізницею. З цього часу містечко стає важливим пунктом, що має величезне промислове значення, через який направляються з Ростова та Таганрога вантажі, переважно антрацити, на Херсон, а також Одесу та Миколаїв. Селище Усть-Азовське, яке колись перебувало осторонь основних магістралей, починає бурхливо розвиватися: будуються маяк, порт, церкви, відкриваються державні установи. Зростання вантажообігу в порту сприяло розвитку всієї економіки міста, підприємств та комерційних банків. Все це в кінцевому підсумку вимагало будівництва нових будівель.
З огляду на те, що Генічеськ був невеликим містечком, власного архітектора він не мав, а проєктували та будували всі будівлі губернські архітектори, які перебували в штаті будівельного відділення губернського правління в м.Сімферополь.
З 1910 по 1916 рік посаду губернського архітектора обіймав інженер Аркадій Йосипович Савинич. До моменту призначення на цю посаду за плечима Аркадія Йосиповича був уже солідний досвід та авторитет у професійних колах.
Народився Аркадій Йосипович у 1866 році в родині судді.
Початкову освіту здобув у Великолуцькому та Віленському реальних училищах. У 1885 році вступив до Петербурзького інституту цивільних інженерів і через п'ять років із відзнакою закінчив курс за першим розрядом.
Ще під час канікул 1887 і 1888 років А. Савинич брав участь у роботах з внутрішнього оздоблення храму Святого Володимира в Херсонесі Таврійському.
Після закінчення навчання в Інституті А. Савинич був помічником головного архітектора, академіка М. Чагіна, при роботах з внутрішнього оздоблення, а також при зведенні нової церкви в маєтку О. Г. Кузнецова «Форос» біля Байдарських воріт. У 1890 році А. Савинич зарахований до Технічно-будівельного комітету, а в 1891 році — до канцелярії обер-прокурора Священного Синоду. З 1892 року обіймає посаду молодшого інженера будівельного відділення оренбурзького губернського правління.
У цей період за його проєктами в Оренбурзі будуються монастирські архітектурні комплекси, єпархіальне жіноче училище, будівля зали засідань міської думи, які сьогодні визнані пам'ятками історії та культури регіонального значення.
У 1908 році А.І.Савинич став гродненським архітектором, а в 1910 році отримав призначення до губернського міста Сімферополь. Протягом 6 років, проведених у Криму, Аркадій Йосипович багато й плідно працював, завдяки чому вписав своє ім'я в кам'яний літопис Сімферополя та Таврійської губернії. Більшість будівель, спроєктованих Савиничем, відомі й також є об'єктами культурної спадщини Криму. Зокрема, це проєкт караїмської кенаси та численні проєкти житлових будинків.
Можна сказати, що Генічеську дуже пощастило, коли в 1916 році посаду першого в історії міського архітектора отримав саме А.І.Савинич, який аж до революції жив і працював у нашому місті. Що ж знає Генічеськ про Савинича, якими його роботами може похвалитися за прикладом Оренбурга та Сімферополя?
Тут дозволю поставити собі три крапки і сподіваюся, що все ж таки у цієї розповіді буде продовження. Дуже хочеться вірити в те, що історія справжня, а не вигадана, зрештою зацікавить не лише краєзнавців, а й можновладців.