Арабатка, як все починалося. Частина 4

Арабатка як усе починалося: водолікарня, 90-ті, сучасність.

  Цей випуск нашого історичного екскурсу в історію курорту Арабатська Стрілка є завершальним у циклі, але не останнім. Попри всі знайдені матеріали, є ще багато цікавих аспектів, про які можна й потрібно розповісти. У цій статті буде невелике доповнення до попереднього матеріалу, яке пов'язане з головним бальнеологічним ресурсом нашої курортної місцевості – термальними родовищами, і тут не можна не згадати дві особистості, які відіграли чималу роль у розвитку потенціалу гарячих джерел. А також згадаємо епоху 90-х і поговоримо про сучасний період.

 Як усім нам відомо, термальні родовища були знайдені практично випадково – наприкінці 60-х років на Арабатській косі велася активна гідрогеологічна та нафтогазова розвідка, яку здійснювала експедиція об'єднання «Кримгеологія». Серед усіх свердловин, а пробурили їх понад два десятки, одна з них дала гарячу воду, яка й є сучасним йодо-бромним джерелом у с. Генічна Гірка. Як ми пам'ятаємо з попередніх матеріалів, згадки про подібні джерела природного походження зустрічаються ще задовго до революції 1917 р. Це можна пояснити тим, що, можливо, підземні термальні води все-таки знаходили для себе вихід через ґрунт – таке явище можна зустріти в багатьох куточках нашої планети. Проте свердловина була затампонована і понад 5 років не використовувалася. Але в середині 70-х років місцеві жителі розкрили свердловину та почали використовувати термальні води для стихійних купань.

  Але бальнеологічний потенціал Арабатки у вигляді термального джерела отримав розвиток, і тут дуже суттєву та знакову роль відіграв саме людський фактор. Місцеві жителі та люди, знайомі з історією нашого краю, добре знають, хто такий Дмитро Антипович Кривонос. Ця людина була дійсно дуже багатогранною і яскравою постаттю, а також уособленням своєї епохи. Фронтовик, медик і військовий хірург, учасник оборони Сталінграда, ця людина прожила дуже непросте та яскраве життя, а також своїми вчинками залишила по собі помітний слід і пам'ять. Назва однієї з вулиць Геніческа його ім'ям – одне з підтверджень цього. Саме завдяки його ініціативам та ентузіазму на місці стихійного термального джерела в с. Генічна Гірка була побудована перша водолікарня.

  Біографія цієї людини настільки цікава, що заслуговує на окрему статтю, яка, можливо, в майбутньому з'явиться на нашому сайті. Але в контексті історії розвитку бальнеологічного аспекту Арабатської Стрілки він був першим популяризатором та ентузіастом, який повністю вірив у те, що він робив. Завдяки йому водолікарню не лише збудували, а й успішно запустили в роботу, приймаючи пацієнтів з усієї країни.

  Водолікарню було відкрито у 1980 р., і за час її роботи поправити своє здоров'я в цілющих джерелах змогла велика кількість людей. У 90-і роки лікувальний заклад реконструювали, і з часом він набув того вигляду, в якому перебуває зараз.

 Водолікарня "Джерело"

  Перша водолікарня, а точніше її успішний приклад, створили поштовх і задали певний вектор розвитку бальнеологічних ресурсів Арабатки. У період 80-х – 90-х років на місці свердловини в с. Щасливцеве почалося будівництво цілого рекреаційного комплексу, до складу якого входила клініка, житловий комплекс для персоналу, стоматологічний кабінет, великий спектр медичного та діагностичного обладнання тощо. Планувалося використовувати всю повноту спектра бальнеологічних ресурсів регіону: окрім радонових термальних вод, знайшли застосування лікувальні грязі та солоні озера. До речі, температура води у Щасливцевому була значно вищою, ніж у Генгорці. На момент планової здачі об'єкта в експлуатацію у 1991 році клініка була готова майже на 85%. Аж до середини 90-х років у приміщеннях комплексу можна було побачити меблі, обладнання та повністю готову внутрішню обробку. Головним лікарем був Леонід Сергійович Дроздов, ця людина доклала дуже багато зусиль, щоб бальнеологічний комплекс почав працювати. Завдяки йому клініку частково відкрили, і вона навіть працювала, приймаючи пацієнтів.

  Зважаючи на те, що настали дуже непрості часи, Дроздов шукав можливості для фінансування, звертаючись до міністерств і різних організацій. Але тоді великі заводи розвалювалися, людям часом давали зарплату продуктами, і охочих узяти шефство над цим проєктом так і не знайшлося. У підсумку клініка так повністю і не відкрилася, припинила свою роботу і за доволі короткий строк була розібрана аж до цегли. Свердловина залишалася відкритою та стихійно використовувалася місцевими жителями й туристами. Згодом у цьому місці розпочався дуже масштабний і амбітний проєкт будівництва міжнародної клініки професора та Героя України В. І. Козявкіна – «Inter Medical Eco City». Здавалося б, і професор – людина з великими міжнародними зв'язками, і проєкт був під патронатом перших осіб держави, а потенційними інвесторами могли бути представники ОАЕ та Японії, але зрештою його спіткала доля першої клініки, щоправда, він навіть не запустився. Прикро, адже аналогічні проєкти Козявкіна успішно реалізовані не лише в Україні, а й в інших країнах, і успішний запуск реабілітаційного центру на Арабатці мав би величезне значення для нашого регіону, але... не склалося. Про масштаби нагадують порожні готові нові багатоповерхові корпуси та згадки в ЗМІ за всі попередні роки.

  Джерело в с. Стрілковому, воно ж родовище Чокрак, мабуть, було заплановане для освоєння та розвитку в останню чергу, після початку роботи клініки у Щасливцевому. Але цьому теж не судилося статися, тому родовище стало ще одним стихійним термальним джерелом із можливістю вільного відвідування. Досить довго це місце було найпопулярнішим як у місцевих, так і в туристів. Трохи згодом широка громадськість дізналася й про існування «гліцеринового» озера.

  Минали роки, перша і єдина водолікарня працювала, стихійні джерела відвідувалися туристами, але... про цілорічний курорт можна було говорити лише в теорії, хоча всі умови для цього були. Сінсацією стало відкриття рекреаційного комплексу «Арабатські терми» у 2020 р. Начебто й нічого особливого, але цивільні умови та грамотний піар спочатку зробили свою справу. Уже цієї осені, взимку та навесні можна було бачити, наскільки збільшилася кількість туристів, особливо це впадало в око порівняно з попередніми роками. Цього літа зміни та окультурення торкнулися й джерела у Щасливцевому.

  Якщо розвиток бальнеологічного потенціалу Арабатки триватиме подібними темпами, то найближчим часом ми побачимо значні зміни та повноцінне перетворення Арабатської Стрілки й Геніческа на цілорічні курорти.

  За весь час, що ми описуємо, будівництво курортної інфраструктури на Арабатці не припинялося. У незалежність курорт увійшов із спадщиною Союзу, але після того, як на косі проклали нормальну дорогу з аеродромних плит, нові рекреаційні заклади стали з'являтися як гриби після дощу. Крім того, поступово модернізувалися й старі пансіонати та бази відпочинку, з'явилася велика кількість різноманітних торгових об'єктів. За останнє десятиліття відкрилися дельфінарій, аквапарк і концертно-готельний комплекс, на сцені якого виступали популярні виконавці, чого в наших краях не було видно щонайменше 20 років. І зараз, із кожним роком, усе більша частина Арабатської Стрілки відповідає стандартам сучасного курорту.

Ось такий шлях невеликого курортного мінірегіону, а минуло всього-на-всього трохи більше століття...