Розкопки 2020 року на Арабатській стрілці. Частина 2

Розкопки на Арабатці 2020 – час значущих та дивовижних знахідок

 Як ми й обіцяли, продовження історії про археологічні знахідки на Арабатській Стрілці не забарилося. Тим, хто не читав першу частину, насамперед рекомендуємо прочитати та нагадаємо, що під час досліджень у 2018 році було знайдено багато цікавого. Але оскільки за таким вдалим початком роботи має неминуче слідувати продовження, у 2020 р. експедиція Інституту археології НАН України під керівництвом професора Юрія Болтрика знову приступила до вивчення курганів Арабатської Стрілки. І якщо до початку найперших робіт у когось ще міг залишатися певний скептицизм щодо важливості подібних заходів, то після оприлюднення їхніх результатів розвіялися всі сумніви. І можна лише дивуватися, чому за багато років до цього не було зроблено жодного кроку в цьому напрямку. У минулій статті ми розповідали про важливість, яку становлять знахідки першої археологічної експедиції в Щасливцевому, але цього разу відкриття для регіону сміливо можна назвати сенсаційними.

Сліди та артефакти минулих тисячоліть

  Напрямок для пошуків задало провалля, яке з'явилося біля найбільшого кургану внаслідок польових робіт неподалік берега Сиваша. Виявив провалля місцевий житель Дмитро Борисенко. Він одразу ж повідомив про це сільраду. Було оперативно викликано вже знайому нам команду археологів і розпочалися розкопки. Виявилося, що в цьому місці розташована досить велика катакомба, яка належала до усипальниці катакомбної культури. А при детальніших дослідницьких роботах з'ясувалося, що це цілий поховальний комплекс, який складався з окремого входу, від якого невеликий лаз навів у поховальні камери, де знаходилися останки покійного. При похованні копалася вертикальна, досить вузька яма. З неї убік проривався невеликий лаз (приблизно 40-70 см), а вже через нього викопувалася досить простора поховальна камера. Складна структура поховання та інші ознаки давали всі підстави припускати, що цього разу вченим дуже пощастило – перед ними похованняважливого члена суспільства тієї епохи віком понад 5 тисяч років.

Стародавнє поховання 

  У підземному склепі було знайдено останки чоловіка, які були покладені головою на захід. Він був укладений на підкладці, пофарбованій охрою (червоно-помаранчевою фарбою). За припущенням археологів, це був представник Інгулецької археологічної культури, що належить до катакомбного періоду культурного кола Бабине. Цього разу, окрім удачі самого факту подібної знахідки, вчені виявили й артефакти, що знаходилися в могилі разом із покійним.

  Найпомітнішим став кам'яний молоток, покладений у паховій зоні. Є теорія, що це передбачало певний фалічний символ його влади. Кам'яна частина молота була дуже ретельно заполірована, і особливо примітна наявність круглого отвору правильної форми, очевидно під дерев'яне руків'я. Тонкість виготовлення молота просто вражає. Незважаючи на досить тверду породу каменю, з якого він виготовлений, обриси граней виробу геометрично ідеально рівні.

  Гладкий отвір у центрі, без найменших слідів резця, не одразу дозволяє повірити в те, що це було зроблено ручною працею й понад 5 тисяч років тому. Навіть за сучасних технологій, при обробці алмазним свердлом, все одно залишилися б сліди резця всередині отвору. А тут – ідеально гладка поверхня. З великою часткою ймовірності знайдений предмет міг бути символом влади покійного або підтверджував його високий соціальний статус у суспільстві.

 Підтверджував теорію також знайдений посох із круглим навершям, теж розфарбований червоною фарбою, але, на жаль, дуже погано збережений. Крім цього, були виявлені кременеві наконечники для стріл у кількості 7 штук як зі світлих, так і з темних порід кременю. Подібні знахідки вочевидь підтверджують, що Арабатська Стрілка використовувалася стародавніми народами не лише як транзитне місце для випасу худоби чи інших потреб, а й для постійного проживання певних громад.

Жахливий ритуал

  Археологи одразу звернули увагу на неприродний синьо-зелений відтінок кісток черепа. Це стало ще одним підтвердженням того, що дослідникам вдалося знайти поховання стародавнього правителя. Це ознака того, що череп піддався процедурі мацерації.  Так чинили лише з найшанованішими членами суспільства, тим самим віддаючи шану. Для цього череп покійного відокремлювали від тіла, піддавали термічній або хімічній обробці та виварювали у відварах із трав. Унаслідок процедури відокремлювалися всі м'які тканини. Після цього на череп по пам'яті наносили обличчя померлого, використовуючи пофарбовану глину та фарби. Вставляли очі, виготовлені у вигляді конусів, і ліпили вуха. І ось у такому вигляді покійний продовжував жити разом із громадою. Він зустрічав гостей, був присутній на святах і був ще тривалий час «повноцінним» членом суспільства. Після закінчення певного періоду поховання акуратно відкривали і ховали череп разом із тілом. Після цього ритуал вважався закінченим.

  Звісно, зараз складно зі 100% впевненістю стверджувати, ким саме міг бути чоловік, похований у цьому склепі – все-таки минули тисячі років. Але, судячи з усіх ознак, а також на основі того, що подібні знахідки й раніше траплялися археологам на півдні України, можна точно сказати, що це був дійсно важливий та шанований член стародавнього суспільства, який мав як реальну владу, так і заслуги перед своїми одноплемінниками. Найближчі такі правителі були виявлені в курганах у районі Токмака та в Криму.

  Хто знає, цілком можливо, що це був тогочасний правитель у нашій місцевості, а можливо, якийсь релігійний діяч. У будь-якому разі це відкриття дає чимало для розуміння минулого Арабатської Стрілки.

  Крім цього, у процесі розкопок було знайдено ще кілька поховань, що належать до катакомбної культури, а також виявлено глиняний посуд.

Загадкове поховання

  В одному з поховань було знайдено не менш цікаву знахідку. Першим виявили череп, імовірно чоловіка. Але в міру розчищення археологам відкрилися другий і трохи пізніше — третій черепи. І все це в одному похованні. Судячи з розміру та ознак – це черепи чоловіка, жінки та дитини. Кістки скелетів були хаотично перемішані, а черепи укладені поруч, маківками один до одного. Це поховання зовсім нетипове для того періоду. Ритуали не передбачали поховання одразу кількох людей в одній могилі. У цьому ж похованні було знайдено досить великий глиняний горщик. Незважаючи на поважний вік, він добре зберігся і був абсолютно цілим. Як видно на фото, горщик не має типової горловини. Як пояснили члени експедиції – це не є його пошкодженням. Горловина не відбита. Просто він настільки древній, що тоді ще не робили звичного розширення у верхній частині виробу. При цьому на горщик нанесено нехитрий візерунок і є два отвори у верхній частині. За них горщик підвішували.

 Ще цікаво, що всі ці знахідки були виявлені у так званому хвості кургану, розташованого за кілька десятків метрів від основного насипу. Що ж може бути в самому кургані, якщо в його хвості знаходяться такі унікальні та незвичайні поховання – поки можна тільки здогадуватися.

  Тож «полювання» на «скарби» можна вважати більш ніж вдалим. А враховуючи успішність досліджень, вони триватимуть і, цілком можливо, ще не раз порадують нас своїми результатами у вигляді дивовижних відкриттів. Адже поки що розкрито лише один курган та один хвіст кургану. А їх на території Арабатської Стрілки понад десять!

 На сьогоднішній день туристи можуть ознайомитися з результатами археологічних досліджень переважно інтерактивно. Але сподіваємося, що в осяжному майбутньому у всіх нас з'явиться можливість побачити все це у вигляді експозиції в Генічеську в Краєзнавчому музеї.