Арабатська Стрілка, період післяреволюційний

Арабатка, як усе починалось – післяреволюційний період.

 Це продовження нашої розповіді про розвиток Арабатської Стрілки та Геніческа як курортів буде, мабуть, найоб'ємнішим. Насамперед за рахунок знайдених матеріалів, багато з яких є унікальними та раніше ніде не публікувалися. Як ви пам'ятаєте з нашої попередньої публікації, про рекреаційні та бальнеологічні властивості нашого регіону людям було відомо у всі часи, і розвиток цієї курортної локації був лише питанням часу.

  Ця частина захоплює епоху СРСР і належить до кількох періодів. Як ми пам'ятаємо, перші туристичні кроки в розвитку нашого краю були зроблені ще до революції 1917 року, але, з огляду на всі історичні потрясіння, збутися їм було не судилося. Тому перші рекреаційні заклади в нашому регіоні почали з'являтися вже після громадянської війни. І цьому є документальні підтвердження:

 Так, зараз зміст подібних запеток у газетах того часу, можливо, виглядає трохи курйозно, але це збережені свідчення, які дають нам зрозуміти приблизну хронологію подій. Початок було покладено, і розвиток міг би бути стрімкішим, але... черговий ланцюг трагічних подій (голодомор 1932–1933 років, непрості часи періоду «єжовщини» – горезвісний 1937 рік та багато інших) не дав налагодити процес розвитку. Та й часи були тоді дуже смутні навіть для маленького Геніческа та Арабатки. Ну а потім почалася Друга світова війна, і всім стало зовсім не до туризму...

  Частина Північної Таврії у 1939 році увійшла до складу Запорізької області УРСР, частина у 1944 році – до новоутвореної Херсонської області УРСР. У 1955 році половина стокілометрової Арабатської Стрілки, її північні селища, зі складу Джанкойського району Кримської області були передані до Генічеського району Херсонської області УРСР.

  У 1939 році на Арабатській Стрілці силами комсомолу було побудовано піонерський табір на 200 місць. Табір діяв цілий рік. Також діяв колгоспний пансіонат на 60 місць.

Скоріше за все, саме цей табір згадує письменник К. Симонов у своїх щоденниках.

Ми проїхали ще кілометри три і, минувши село Генічеська Гірка, виїхали на саму косу. Щоб чітко уявити собі подальше, треба зрозуміти, що це за місце. Панорама така: прямо попереду, на гірці, розташований Геніческ: він спускається до моря терасами. Далі, ближче до нас, метрів двісті води, через яку був міст, за тодішніми нашими припущеннями, підірваний, а насправді лише підірваний і опустився під воду. Ще ближче до нас шість кілометрів піщаної коси, вся вона набагато нижча за Геніческ, так що найближчі до Геніческа три кілометри її цілком проглядаються звідти зверху, майже як з пташиного польоту. Приблизно за три кілометри від протоки на нашій стороні десяток будинків, колишній піонерський табір, і від нього до нас у тил іде насип вузькоколійки... Загалом, ми внизу, Геніческ нагорі, а за піонерським табором вся коса як на долоні; відкрите місце довжиною в три і шириною в півтора кілометра. (К.М. Симонов «Різні дні війни. Щоденник письменника»)

 Але по-справжньому активний, цілеспрямований розвиток Геніческа і особливо Арабатки почався після війни, у 1960-ті роки. Саме в цей період було побудовано багато пансіонатів, баз відпочинку та піонерських таборів. Багато з цих закладів належали різним підприємствам і заводам з усієї країни.

 Серед усіх рекреаційних закладів тема піонерських дитячих таборів заслуговує на особливу увагу – адже завдяки їм на Арабатці за весь цей період побувало багато дітей із різних республік, і для багатьох це одні з найяскравіших дитячих спогадів.

Приезжий пионерский лагерь, город Геническ 50-тые годы

У 1960 році на Арабатській Стрілці було відкрито піонерський табір «Орлятко», що належав Новокаховському електромашинобудівному заводу (НКЕ，З) і існує донині.

Табір «Сонячний берег» ордена Трудового Червоного Прапора Дніпропетровського машинобудівного заводу було побудовано у 1968 році. За 9 років у ньому побувало понад 15 тисяч дітей. Також працювали піонерські табори для дітей залізничників Запорізького відділення дороги та геологорозвідників України.

 Таким чином, протягом неповних 30 років на Арабатці було збудовано багато різних рекреаційних закладів, і всі вони перебували на балансі тих чи інших установ. Той самий «Альбатрос» та ще кілька пансіонатів належали Криворізькому ГЗК. Нині чинний пансіонат «Сокіл» у селі Стрілковому і досі є відомчим закладом державного підприємства «Конструкторське бюро «Південне» ім. М.К. Янгеля». Водночас на Арабатській косі велася активна геологорозвідка, у результаті якої було знайдено не лише корисні копалини, а й підземні термальні джерела.

Лопушанський Леонтій Петрович – секретар Генічеського райкому. К. Буковський «З минулого і теперішнього» 

Постановою Ради міністрів УРСР у 1977 році Арабатську Стрілку визнали курортною та лікувальною зоною. Так закріпили результати спільних експедицій Міністерства геології та Міністерства охорони здоров'я за участю Одеського НДІ курортології. На території Генічеського району визначили, підрахували та затвердили запаси корисних родовищ лікувальних ресурсів. Це родовища природного газу, який зараз видобувається «Чорноморнафтогазом». Його ж планувалося використовувати для опалення та майбутньої водолікарні за сім кілометрів на південь від Геніческа. Тоді ж було визначено й Північно-Сиваське родовище мінеральних вод, яке передали на баланс ще не збудованої бальнеологічної лікарні. Запаси сировини в ньому, за оцінками Кримгеології, «за умови використання їх лише для бальнеології є практично необмеженими». Аналіз мінеральної води показав: її мінералізація становить 35 грамів солей йоду, брому, хлору, натрію на літр, температура при виливанні становить від 42 до 86 градусів, її запаси залягають на глибині півтора-два кілометри, інтенсивність мимовільного витікання води зі свердловин становить до 1000 кубометрів на добу.

Висновки про лікувальні властивості арабатської мінеральної води Московський НДІ курортології і фізіотерапії та Одеський НДІ курортології зробили на початку 1980-х років. Вона була рекомендована для лікування хвороб серцево-судинної, центральної нервової, сечовидільної систем, опорно-рухового апарату, хронічних запалень жіночих статевих органів, захворювань шлунково-кишкового тракту, деяких обмінних та ендокринних недуг, таких як цукровий діабет, тиреотоксикоз, гіпотиреоз, ожиріння та інші.

Можна вважати безцінним даром природи те, що практично скрізь на Стрілці є родовища якісної питної води — чудово екологічно захищені поклади на глибині 80—150 метрів, з яких вона видобувається артезіанськими свердловинами і закачується у водонапірні вежі.

Київський інститут «Гіпроград» наприкінці 1980-х розробив генеральний план і детальну схему забудови курортної зони Арабатської Стрілки на період у 25—30 років, яким передбачено створення двох великих курортних районів — Генічеського та Стрілківського, що складаються з 14 комплексів відпочинку на 90 тисяч місць. За цим планом для будівництва оздоровчих закладів поряд із державними капіталовкладеннями залучаються кошти підприємств і організацій. На дольовій участі тут будуватимуться під'їзні дороги, лінії електропостачання, зв'язку, медичні заклади, об'єкти побутового обслуговування, впорядковуватимуться та озеленюватимуться внутрішні й прилеглі до комплексів території.

Сьогодні тут розташовано 36 баз відпочинку, 25 пансіонатів, понад 30 оздоровчих таборів, 4 автокемпінги, наметні містечка на 2 тисячі місць. Масовий заїзд курортників на Арабатську Стрілку в пік курортного сезону доходить до 300—400 тисяч осіб. І при цьому на Стрілці працює лише маленька приватна бальнеологічна лікарня, яка, проте, доводить на практиці високу ефективність бальнеологічного лікування. Пацієнти приїжджають сюди з усієї території колишнього СРСР, їхнє виліковування, за даними статистики, становить у середньому 80—85 відсотків.

Поки ж на Стрілці немає єдиних мереж постачання водою, теплом, електрикою, немає і каналізації з очисними спорудами. Зі спроєктованими і добре збудованими базами відпочинку нерідко сусідять примітивні, неблагоустроєні пансіонати та піонерські табори. Таке становище склалося за роки безсистемної забудови цього унікального курортного місця.

Зараз Арабатською Стрілкою нелегко проїхати. Хоча від Геніческа до Стрілкового тягнеться асфальтне шосе і ним часто ходять автобуси, дорогу настільки заносить піском, що самого асфальту практично не видно. Деякі ділянки дороги, ближче до Геніческа, сильно розбиті, тут багато безладно лежачих бетонних плит, будівельного сміття тощо. Мабуть, у цих місцях колись бралися за будівництво дороги, але так і не довели справу до кінця.

Тут слід зупинитися на деяких загальних особливостях пляжів на узбережжях різних морів, які роблять їх вельми цінними в лікувальному відношенні. Ці пляжі начебто самією природою пристосовані для прийому сонячних, пісочних і повітряних ванн, купання, фізичної зарядки, просто для відпочинку біля води. Обираючи ділянки берега під пляжі, фахівці звертають увагу на матеріал, що їх складає. Зокрема, крупність, однорідність, забарвлення, мінералогічний склад піску, його радіоактивність, відбивна здатність і деякі інші параметри повинні відповідати певним вимогам. Так, наприклад, від відбивної здатності пляжу залежить його тепловий баланс, який у свою чергу визначає можливість проведення на пляжі низки лікувальних процедур. Має значення і те, як і чим забруднений пляж до початку експлуатації, якою мірою він зарослий травою чи чагарником. Враховуються також ширина пляжу, довжина, ухил берега та підводного схилу, огородженість від вітрів, рельєф пляжу і дна моря.

За всіма цими показниками найкращими у Криму вважаються пляжі степової частини півострова, включаючи і Арабатську Стрілку. На її широких піщано-черепашкових берегах можуть вільно розміститися тисячі відпочивальників, зовсім не заважаючи одне одному.

Загалом кліматичні умови Арабатської Стрілки, як і інших степових районів Криму, з другої половини весни і до початку осені сприятливі для туризму та повноцінного відпочинку.

З жалем доводиться констатувати, що Арабатська Стрілка, маючи багато ресурсів, якими природа обділила інші куточки нашої країни, не має прісної води (у кримській її частині). За геологічними умовами тут і не можуть утворитися запаси підземних вод, які можна було б добути буровими свердловинами. Проте з цього положення є вихід. Фахівці пропонують налагодити водопостачання Стрілки шляхом прокладання гілки Північно-Кримського каналу або трубопроводу великих розмірів.

І, мабуть, уже в осяжному майбутньому зметнуться над жовтими пісками пляжів білі будівлі здравниць, побіжать у різних напрямках зручні доріжки, зашелестять листвою зелені насадження. Будівлі будуватимуться на палях: тільки так, вважають фахівці, можна гарантувати цілісність споруд. Споруди витягнуться поперек Стрілки, згідно з напрямком панівних вітрів.

Здравниці можуть приймати тих, хто потребує лікування та відпочинку, як у теплу пору року, так і в холодну; хворих лікуватимуть термальними водами, ропою, лікувальними грязями, повітряно-сольовими ваннами.

Любителі морських подорожей мріють використовувати не лише Азовське море, а й акваторію Сивашу для розвитку вітрильного спорту. І якщо їхні мрії здійсняться, білі вітрила яхт попливуть над синьою водою. Замкнутість басейну забезпечить безпеку плавання навіть недосвідченим мореходам, а екзотичні необитаємі острови, лабіринти проток зроблять подорож захопливою та романтичною. Звичайно, відвідування заповідних островів будуть можливими лише в періоди, коли присутність людини не порушує спокою їхніх пернатих мешканців. До речі, в Азовському морі яхтсмени вже випробували морський шлях. Влітку 1979 року уздовж Арабатської Стрілки з Геніческа до Казантипу і далі в Керч пройшла на яхтах спільна експедиція газети «Кримський комсомолець» і туриста клубу ДСТ «Спартак».

У віддаленій перспективі, мабуть, не лише Стрілка буде освоєна в курортному відношенні. Світлі будівлі здравниць піднімуться і на протилежному березі Сивашу, утворюючи єдину курортну зону зі зручним поромним і катерним сполученням між обома берегами.

Курортне освоєння Арабатської Стрілки буде прямою відповіддю на постанову ЦК КПРС, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 7 січня 1982 року «Про заходи щодо подальшого поліпшення санаторно-курортного лікування і відпочинку трудящих та розвитку мережі здравниць профспілок». Важливу роль у загальній стратегії курортного будівництва в Криму, зокрема і на Арабатській Стрілці, покликана відіграти створена за ініціативою Кримського обкому Компартії України цільова програма «Курорт», в якій намічено проведення фундаментальних і прикладних досліджень з удосконалення рекреаційного та курортного використання природних ресурсів нашого півострова.

У жовтні 1982 року в Ялті відбулася виїзна сесія Наукової ради з проблем біосфери Академії наук СРСР. Йшлося про раціональне використання і охорону курортних ресурсів Криму: низка доповідей була присвячена проблемам освоєння Азовського узбережжя, зокрема Арабатської Стрілки. Автори повідомлень послідовно вказували на необхідність використання багатих природних ресурсів Приазов'я. Розрахунки, зроблені співробітниками Сімферопольського держуніверситету і КримНДІпроєкту, показують, що за низьких темпів освоєння ємність рекреаційної системи узбережжя до 2000 року становитиме лише 20,3 тисячі місць, або 2 відсотки граничної місткості. Співробітники КримНДІпроєкту розробили схему районного планування Азовського узбережжя Криму. Згідно з цією схемою два райони з п'яти будуть розташовані на кримській частині Арабатської Стрілки.

Але все це в майбутньому, а поки що ми переконалися в тому, що можливості курортного освоєння Стрілки справді великі. Як вони використовуються в теперішній час, ми побачимо, продовжуючи нашу подорож.

Освоєна територія Арабатської Стрілки починається на північ від газопромислу. Перший у ряду піонерських таборів, пансіонатів, будинків відпочинку, що розмістилися на березі Азовського моря, — табір із назвою, яка чітко визначає його відомчу приналежність, — «Блакитне полум'я». І справді, він належить Дніпропетровському виробничому об'єднанню газового господарства. Зручні дво- та триповерхові корпуси, спортивні майданчики, пляж — тут є все для повноцінного відпочинку та оздоровлення дітей робітників і службовців цього підприємства.

У Стрілковому розмістилися пансіонати «Хвиля», «Гренада» та піонерлагерь «Лелека», а трохи північніше села — піонерські табори «Дніпро», «Дружба», «Приморський», «Бригантина», «Орлятко», «Буревісник».

Обидва села, Щасливцеве та Генічеська Гірка, влітку заповнюють відпочивальники. Південніше і північніше цих сіл тягнуться уздовж берега пансіонати, будинки відпочинку і, звісно ж, піонерські табори: імені космонавта В.М. Комарова, «Прибій», «Орлятко», «Сокіл», «Дельфін» та інші. Загалом на Арабатці налічується близько сотні піонерських таборів, не менше пансіонатів, будинків відпочинку. Є дві стоянки автомобілів.

Різного роду оздоровчі заклади на херсонській частині Стрілки належать промисловим підприємствам України: Інгулецькому та Новокриворізькому гірничо-збагачувальним комбінатам, Новокаховському електромашинобудівному заводу, Новомосковському трубному заводу та іншим. За сезон сюди приїжджає понад сто тисяч людей.

Путівник по Арабатській Стрілці, Юрій Шутов, 1983 рік

 Як підсумок можна сказати, що саме на період 1960-х – 1980-х років припадає найбурхливіший розвиток Арабатської Стрілки як курорту: забудовується берегова лінія, будівельні роботи тривають по всій косі. У Генічеську за цей період не було збудовано жодного подібного закладу, можливо тому, що за природними даними та іншими моментами місто поступалося косі. Але можна точно сказати, що саме тоді, багато років тому, почали працювати перші «підприємці», що здавали кімнати у приватному секторі. Подібне було в будь-якому приморському регіоні, хоч в Одесі, хоч у Кирилівці чи Скадовську. Путівок на всіх могло не вистачати, а в багато закладів просто так, не маючи стосунку до підприємства, потрапити було неможливо. Тому для всіх нас такі сентиментальні та близькі невеликі домоволодіння у приватному секторі, які переважно вже значно впорядковані, але все одно нагадують ті затишні дворики з колонкою у дворі, літньою кухнею як апартаментами, кущами абрикос, столом із клейонкою під навісом, літньою кухнею та чудовим запахом кабачків, що шкварчать на сковороді, обваляних у яйці та борошні, навколо росте виноград, чутно, як шумить море...

На цьому чергова частина нашої розповіді добігає кінця, але обов'язково буде продовження.