Ексклюзив! Арабатська Стрілка - як все починалося

Арабатка, як усе починалося – дореволюційний період.

 Як ми і обіцяли в нашій публікації-анонсі, продовження довго чекати не доведеться. Інтрига повністю дотримана, тож настав час подачі основного матеріалу, і почнемо ми, звісно, здалеку. Сучасний цілорічний курорт Арабатська Стрілка відомий якщо не всім, то дуже багатьом, а от про його історію, причому історію саме як рекреаційної території, відомо дуже мало. Завдяки нашому порталу та всім причетним до публікації цього матеріалу ви зможете дізнатися набагато більше. А ми починаємо...

Перш ніж перейти до більш осяжного і документально підтвердженого періоду, зовсім ненадовго заглянемо на якісь 5000 років тому. Останні археологічні дослідження, а також їх результати підтверджують, що вже тоді ця місцевість була заселена людьми. У подробиці вдаватися сенсу немає, бо всі вони описані в наших матеріалах про розкопки, але можна сміливо стверджувати, що люди, які проживали в той час на Арабатці, не могли не купатися у водах Меотиди, яка тоді, можливо, називалася інакше. Туризму, пансіонатів і приватного сектора як таких, звісно, не було. АЛЕ... раз люди вже тоді купалися, то, скоріш за все, і засмагали на давніх пляжах (доведіть нам зворотне!)). З усього цього виходить, що Арабатська Стрілка – це курорт із щонайменше 5000-річною історією. Це буде нашою відправною точкою. На туристах, які мають стосунок до скіфів, сарматів і давніх греків, ми зупинятися не будемо, а перемістимося одразу у XVIII століття.

Саме у 1737 році Манштейн Х.-Г., ад'ютант генерал-фельдмаршала П. П. Лассі, який командував російськими військами, що зайняли Крим, писав:

"при входе наших войск на Арабатскую Стрелку они нашли там ключ воды желтоватого цвета, вкуса несколько горького. Все пившие эту воду ощущали некоторого рода опьянелость и одурение, которое скоро миновалось... Ясно, что это был минеральный источник..."     

Ось так от практично 300 років тому людям уже відкривався саме бальнеологічний аспект Арабатки. І це цілком нормально, адже найчастіше без георозвідки термальні та мінеральні води можуть самі знаходити дорогу на поверхню. І тому є інші свідчення.

«Путеводитель по Крыму для путешественников, 1874 г.»

 Особливо обнадійливо звучать згадки про відсутність лихоманок з урахуванням нинішньої ситуації з пандемією та розгляду Арабатки як перспективної локації для реабілітації, лікування та профілактики захворювань дихальних шляхів. Ну а комарі... еволюціонували )

Якщо ви читали будь-які наші публікації на тему Арабатки та Геніческа, то помітили, що ми ніколи не втомлюємося повторювати про корисний і по суті цілющий клімат та повітря, насичене йодом. Наші предки знали про це задовго до нас.

В.Х. Кондараки «В память столетия Крыма»

  І наш найголовніший бальнеологічний ресурс: термальні джерела, лікувальні сиваські грязі та ропа – були відкриті достатньо давно і дуже успішно використовувалися.

Путівник за ред. К.Ю. Бумбера, Л.С. Вагіна, 1914 р.

  І вже тоді було розуміння, що це дуже перспективна курортна територія, яка потребує розвитку. Інше питання, що в ті часи в пріоритеті було Чорноморське узбережжя з цілої низки об'єктивних і не дуже причин. А потім сталися всім нам відомі історичні потрясіння і події, які не дозволили Арабатці та Генічеську стати курортами у складі імперії. А адже було зрозуміло, що все могло б бути, і починання були, і ця територія вже тоді розглядалася людьми саме в такому контексті. І Генічеськ тоді дуже активно розвивався...

 Альманах-путівник по вітчизняних курортах і лікувальних місцях, 1915-1916 рр.

 Крым Ч. 1, Ч. 2. Очерки Крыма. Проф. Н.И. Андрусова, А.С. Башкирова, С.А. Зернова

  Ось так от! А ми всі до цього вважали, що становлення Арабатки та Геніческа як рекреацій припадає на середину XX століття, ан ні! Все це було відомо давно і починало використовуватися правильно, але... історія внесла свої корективи.

  Але на цьому ще не все. Як додатковий бонус ми маємо дані про перших туристів-автомобілістів дореволюційного періоду. Ці відчайдушні панове і дами зволили подорожувати з Петербурга до Криму через Арабатську косу на автомобілі марки «Benz». Ці ексклюзивні дані знайдені Іриною Здоровцовою. Докладніше про це можна побачити на сторінці її профілю.

"В архиве ГМЗ «Петергоф» хранится рукопись-воспоминания Камиллы Альбертовны Хорват (урождённой Бенуа) «Арабатакая коса» о поездке на автомобиле из Санкт-Петербурга в Крым в 1911 г. В тексте описаны сложности путешествия по российским губерниям средней полосы и приключения туристов в Геническе и на Арабатской Стрелке. Для меня, лично, было неожиданным открытием то, что в начале 20 века, несмотря на все трудности, автомобиль фирмы «Бенц» смог преодолеть песчаные дороги и топи Арабатки."

  На цьому у нас все щодо саме цього часового періоду, а продовження, звісно, буде! У наступних матеріалах ми тортимемося розвитку Арабатської Стрілки в післяреволюційний період. Соромлячись і збентежено від скромності, нагадуємо, що всі ці ексклюзивні матеріали, яких немає в путівниках, музеях і працях місцевих краєзнавців, публікуються для вас – наших читачів. Тому найкращою нагородою для нас будуть ваші лайки, репости та відгуки про нашу працю.