Місцеві морепродукти 

   Ні для кого не є таємницею той факт, що для переважної більшості туристів, які проводять свою відпустку на морському узбережжі, місцеві морепродукти становлять значний інтерес. Відпочинок на Азовському морі, у Генічеську, Кирилівці, Генгірці, Бердянську, Щасливцевому та Стрілковому або відпочинок на Чорноморських курортах, таких як Скадовськ, Залізний Порт, Лазурне, Коблево, Одеса чи Затока, не є винятком. Вибір дарів Азовського моря цілком розумний – із ймовірністю в 90% риба, яку Ви бачите на прилавку – свіжа, можливо ще й жива. Що важливо не лише з точки зору санітарної безпеки, а й із суто кулінарного боку – адже свіжа риба однозначно смачніша за заморожену.

   Не так давно, як автор особисто застав, Азовське море було одним із найбагатших на природні ресурси. У 90-ті в багатьох генічан у холодильниках набагато частіше траплялася риба в різних варіаціях, ніж м'ясо. Осетрові, що в'ялилися на сонці у вигляді балика, камбала глос, калкан, пеленгас та банальні бички – усе це було звичайною справою, не вважалося рідкісним делікатесом і було доступно практично кожному. Чорну ікру не любили серед дітей молодшого віку – тому їли її більше під примусом батьків. У сезон креветку ловили десятками відер і відрами ж пригощали всіх родичів, друзів, знайомих та сусідів – коли її просто, банально, не було куди дівати й ніде зберігати. А ще за СРСР Генічеський риблгосп та рибзавод відповідали всім нормам зразків ударників соціалістичної праці – на ділі демонструючи реалізацію гасла «догнати й перегнати». Консерви відправлялися на експорт, впроваджувалися інноваційні рішення, зверху прилітали державні премії. Але, на жаль, у всього є свій ресурс – з кінця 70-х років обсяги вилову почали падати. Хоча промисловий лов, природно, ніхто й не думав припиняти. Екологічні зміни та опріснення моря й Сиваша не сприяли збільшенню популяції багатьох видів. Саме це й стало основними причинами того, що на сьогодні зустріти деякі види, поширені раніше, буде великою удачею як для рибалки, так і для покупця. Незважаючи на всі вищевказані проблеми, у туриста, який обрав відпочинок на морі в Генічеську або на Арабатській Стрілці, є чимало шансів скуштувати місцевих морських делікатесів. Про них і піде мова нижче…

 Бычки

  Бычки. Найпоширеніший вид риби, яку можна зустріти на ринках Азовського узбережжя і яку є всі шанси спробувати самостійно. Смачні в будь-якому вигляді. Якщо любите готувати самостійно навіть на відпочинку, то Ваш вибір – свіжа риба на найближчому ринку. Смажені бычки в клярі – це ще та амброзія! Також дуже непогані тушковані в томаті та у вигляді котлет. У сушеному/в'яленому вигляді теж чудова річ. А поїдання печінки в'ялених бычків із хлібом і маслом… це таїнство, схоже на китайську чайну церемонію. А якщо Вам при цьому всьому ще й попадеться екземпляр з ікрою – вважайте, що виграли в лотерею. Про ікру "бычка-мартовика" та на чорному хлібчику – взагалі словами не розказати... Для любителів спростити собі відпочинок сушені бычки продаються повсюдно, на ринках і навіть у деяких кафе. Основний критерій для вибору максимально якісної продукції – приємний запах та відсутність нутрощів.

 Камбала, калкан

   Камбала, калкан або глос. Якщо Вам пощастить зустріти на прилавках цю чудову рибку за адекватною ціною – беріть однозначно. Неймовірно смачна в смаженому вигляді, чудова основа для ухи та божественна ласощів у сушеному варіанті в поєднанні з холодним пивом. Мінус лише один – досить висока ціна, хоча… якщо вже Ви обрали відпочинок на морі в Генічеську чи Арабатці, то побалувати себе можна.

 Пеленгас

   Пеленгас. Штучно завезений та акліматизований в Азовському морі вид кефалі. Досить велика риба (до 7 кг), підходить для ухи, прекрасна в традиційному, смаженому вигляді, ідеально підходить для засолювання та копчення. На місцевих ринках пеленгаса можна зустріти в трьох варіантах: свіжим, в'яленим та копченим. І який із них кращий – питання швидше філософське. З урахуванням досить солідних розмірів пеленгас ідеально підійде для запікання на грилі. Запечений у духовці, з овочами та під гідне домашнє вино – теж вельми й вельми добре! При виборі риби будьте уважні, довіряйте своєму зору та нюху.

Журалка, лобань

   Азово-чорноморська кефаль, на місцевому сленгу журалка та лобань, національне надбання генічан. Срібло, яке при правильній кулінарно-термічній обробці перетворюється на ароматне, з апетитною хрусткою скоринкою, золото. Така метаморфоза – це ніщо інше, як закономірний результат справжнього алхімічного процесу. Сезон на кефаль – осінь, вересень-жовтень, із першими похолоданнями. Рибка в цей час особливо жирна, при засолюванні поводиться практично як сало – зайвої солі не візьме. Особлива фішка – рахманка, місцеві розкажуть Вам значення цього терміна. Уха з цих видів кефалі вища за всілякі похвали. А один секретний спосіб поедання журалки (лобань теж згодиться) може принести незрівнянне естетичне та кулінарне задоволення. Рецепт гранично простий… Для цього нам потрібна малосольна журалка, з любов'ю очищена, картопляне пюре, маринована в оцті та лимонному соці цибуля, свіжий помідор, прохолодний вереснево-жовтневий вечір, міцний 40-градусний напій і чорний хліб, вершкове масло. Люди, які поверхнево ставляться до подібних таїнств, віддадуть перевагу горілці. А людина знаюча, навчена роками досвіду та знаннями, що передаються з покоління в покоління, обере виноградний самогон, і градус, швидше за все, буде більше 40, який на Кавказі називають чачею. Послідовність дій наступна: заздалегідь, запасливо відокремлюємо кілька шматочків рибного філе від тушки (необов'язково – багато хто воліє відокремлювати м'ясо зубами), накладаємо в тарілку гаряче картопляне пюре, що парує, намащуємо масло на хліб, дістаємо з морозилки запотілу ємність із чачею, ковтаємо слину, що набігла, ріжемо помідор великими часточками та посипаємо великою сіллю. Наповнюємо чарку ароматною, крижаною рідиною, видихаємо, випиваємо, прислухаємося до відчуттів, намагаючись осягнути сенс існування всесвіту, вдихаємо на повні груди, закушуємо рибою, маринованою цибулькою, хлібом та гарячим пюре. Відчули??? Куди ж тут професору Преображенському з його хлібцями… Із задоволенням помічаємо, як від шлунка по всьому тілу розходиться життєдайне тепло. Повторюємо… світ заграв зовсім іншими барвами. З'явилося тверде відчуття, що осінь у Генічеську може бути по-своєму прекрасною. Повторюємо. Курці можуть після третьої вийти покурити, подихати осіннім прохолодним повітрям, яке пахне морем та димом багать. Турист, який пройшов подібне «посвячення», не може претендувати на звання почесного громадянина міста, але… вважати себе генічанином більш ніж на чверть – легко.

 Хамса

   Хамса. Трапляється рідко, але дуже смачна. Солоною можна вживати з картопелькою. А смажена з'їдається цілком, як насіння.

Креветка

   Креветка. Має свій особливий смак, відмінний від океанічної. Ціна висока, але покупка варта того. Особливо якщо куплена свіжою та відварена власноруч. З пивом іде на ура.

 Мідія

    Мідії. Це для фанатів та старанних, не ледачих ентузіастів – тому що знайти їх нелегко. Іноді допомагає погода.

За великим рахунком вищесказаним вибір морепродуктів на морських курортах не обмежується. На ринках та в магазинах присутня річкова та різні види чорноморської й океанічної риби. Але гостям нашого краю наполегливо рекомендується приділити увагу місцевим дарам моря.

Відпочивайте, живіть яскраво, смачно їжте та отримуйте задоволення від життя! Курорти Азовського та Чорного морів чекають на Вас.