Розкопки курганів у Щасливцевому на Арабатській Стрілці. Частина 1

Археологічні розкопки курганів на Арабатській Стрілці

 Як ми вже писали раніше, Арабатська Стрілка сповнена дивовижних відкриттів, вона багатогранна, як витончений алмаз, який починає набувати свідомої форми діаманта. І якщо в наших матеріалах ви насамперед могли прочитати про туристичні та рекреаційні ресурси, а також про великі перспективи бальнеологічного напрямку курорту, то у цій статті ми хочемо більш розгорнуто торкнутися питання історичної спадщини. Для будь-якої місцевості важлива її історична ідентифікація, це має однаково велике значення як для місцевих жителів, так і для туристів, які відвідують регіон. Минулого року ми писали про катакомби Генічеська, окутані таємницями, припущеннями й загадками, та згадували про археологічні дослідження на Арабатці. За кілька років досліджень було зроблено чимало цікавих і дуже важливих відкриттів та знахідок, які дають уявлення про те, які народи населяли цю місцевість. Але про все по порядку.

Як усе починалося?

 Необхідність археологічних досліджень у такому перспективному регіоні була очевидною.  У 2018 році, під час приїзду археологів для ознайомлення з ділянками катакомб у Генічеську, місцева влада Щасливцевого після знайомства з делегацією експедиції ініціювала подібний захід. Щасливцівська сільська рада виступила замовником робіт, які здійснювала експедиція Інституту археології НАН України. Фундаментальні дослідження раніше не проводилися, тому точно знати, коли і які народи населяли цей регіон у різні часові періоди його існування, залишалося тільки здогадуватися. Безумовно, у мережі можна було знайти різну інформацію, але вся вона ґрунтувалася на припущеннях і спиралася на вже існуючі теорії. А деякі й зовсім стверджували, що Арабатській Стрілці не більше 400–600 років від роду. Ці історичні дослідження мали обов'язково принести позитивні результати, які змогли б дати більш повне уявлення про минуле піщаної коси.

Перші відкриття

 Слід одразу сказати, що початок робіт миттєво заінтригував як місцевих жителів, так і гостей курорту. Для нас це було в новинку, а у багатьох одразу ж з'явилися припущення про можливі скарби й артефакти минулих епох. І треба сказати, що перші результати не лише виправдали можливі очікування, а й значно перевершили їх. Усього протягом 2 тижнів науковці під керівництвом скіфолога Юрія Болтрика встигли дослідити 16 поховань, які належали до різних часових періодів і, найголовніше, у дуже широкому історичному діапазоні – від V тисячоліття до н. е. до XV–XVII століть н. е. Крім цього, практично в одному місці були зосереджені поховання, що належать до різних культур. Це і катакомбна (ямна) культура, що належить до кола Бабине, зрубної культурно-історичної спільноти, сарматське поховання відкритого типу та пізніші поховання, які стосуються пізніх кочовиків, що проживали на цій території в середньовіччі.

 На перший погляд, артефактів і скарбів здобуто було не особливо багато. Хоча це все залежить від того, з якого боку на це подивитися і що саме в цьому випадку вважати справжнім скарбом. Серед поховань катакомбної культури були знайдені збережені предмети побуту у вигляді кількох глиняних горщиків, які становлять досить велику культурну та історичну цінність, враховуючи їхній поважний вік у кілька тисяч років. На думку вчених, найбільшу цінність становлять поховання катакомбної культури, адже її представники одними з перших почали будувати кургани та катакомби, що використовувалися для поховання померлих. На Арабатці було знайдено кілька поховань, що належать до цього періоду, серед них парне, у якому були виявлені жіночий та чоловічий скелети, а також поховання, у якому скелет перебував у незвичайному положенні.

 Але найінтригуючішою та найнезвичайнішою знахідкою стала могила, у якій, крім людських останків, було виявлено скелети десяти водоплавних птахів, імовірно качок. Це було незвичайно навіть для дослідників, які багато чого бачили, і знайти однозначне пояснення цьому вони не змогли. Одним із припущень стала думка, що птахи символізували провідників душі покійного в інший світ. Це пояснення виглядає досить логічним, враховуючи, що подібне значення деяких видів птахів можна зустріти в міфології різних народів світу. Наприклад, у давніх слов'ян, які проживали на території Київської Русі, цю роль виконували жайворонки, які підхоплюють душі спалених на поховальних вогнищах і забирають до Вирію (Раю). Але крім цього знахідці можна знайти й інші пояснення та трактування. Можливо, померлий був шанованим у суспільстві мисливцем і птахи символізували останню здобич, або ж певну тотемну жертву вищим силам. Загалом арабатський «Нільс», як його одразу ж охрестили археологи, однозначно є найзначущішою та найінтригуючішою знахідкою експедиції.

 Набагато пізніше у спілкуванні з керівником експедиції Юрієм Вікторовичем Болтриком ми з'ясували, що після досліджень та аналізів кісток було розпізнано вид птахів, кістки яких прикрашали це загадкове поховання. Як з'ясувалося, це качка-пеганка, або галагаз, як називають її місцеві мисливці. Ми вже писали про цих птахів у нашій статті. Дивовижно, але через 5 тисяч років ці птахи досі населяють нашу місцевість і часто зустрічаються на просторах Сиваша. Подивившись на те, як строкато й красиво виглядають ці птахи, ми висловили ще одну теорію, нехай і не таку загадкову та містичну. Ймовірно, під час поховання птахи використовувалися як прикраса покійного.

 У коментарях ви можете викласти свої припущення щодо такої незвичайної знахідки. Але в цьому випадку складно розставляти значущість і пріоритети, тому що кожен результат роботи, виконаної науковцями, кожен знайдений шматочок кераміки має велике значення. Тому не менш цікавим, а для когось і більш, може стати поховання озброєного роксолана (сармата), біля якого було виявлено справжнісінький меч, про що в наших матеріалах ви зможете прочитати окрему статтю. З часом антропологи зможуть проаналізувати знайдені останки й також доповнити картину цікавою інформацією.    

 Варто також зазначити, що давнє ядро кургану, яке перебувало в кількох метрах під нинішнім рівнем поверхні, було прикрашене та вкрите шаром морської черепашки лише одного виду. Черепашка досить дрібна, а площа покриття склала кілька десятків квадратних метрів. Чи спеціально було відібрано саме цей різновид черепашки, чи в ті часи це був основний вид, яким був укритий берег давньої Арабатки, – загадка. Але ці знахідки явно не стикуються з припущеннями про те, що коса сформувалася близько 600 років тому.

Туристичний аспект і не тільки

Подібні відкриття потрібні всім і несуть лише позитивний контекст. Місцева громада та сучасне українське суспільство таким чином отримують найважливіші історичні й антропологічні відомості, які доповнюють картину нашого минулого, а можливо, і дадуть абсолютно нові шматочки «пазла» нашої історичної спадщини. Для туристів це можливість дізнатися абсолютно нову інформацію про, здавалося б, звичні місця. Дослідження тільки розпочалися у 2018 році й уже принесли несподівані результати, а попереду ще багато важливих відкриттів. Можливо, з часом на Арабатській Стрілці буде музей, у якому всі бажаючі зможуть ознайомитися з археологічними та історичними пам'ятками. А поки що після досліджень і каталогізації всі знайдені артефакти передадуть до Генічеського краєзнавчого музею.

 Уже зараз можна сміливо заявити, що Арабатка – це не лише цілорічний курорт, а й досить давня територія, яка була населена людьми, коли в Єгипті ще ніхто не будував піраміди. За наявності відповідної інфраструктури та правильної тематичної розробки (а вони обов'язково будуть) у місцевого туризму може з'явитися ще один самостійний напрямок, який може бути поєднаний з основними або цілком успішно приваблювати відвідувачів нашого курорту.

А ми на цьому не закінчуємо. Найближчим часом вийде наступна частина матеріалу, де буде розповідатися про чергові розкопки, які відбулися у 2020 році.